Технологія укриття силосу та сінажу полягає у застосуванню декількох видів плівки, захисних сіток та притискних мішків для ізоляції заготовленого корму від дії повітря та його збереженню з мінімальними втратами по якості.
Плівки та інші складові технології:
1. Підкладна. Ультратонка, кислотовитривала плівка, що повністю копіює поверхню силосу (навіть за наявності ріллі) та перешкоджає утворенню прошарку повітря між нею та кормом.
2. Основна. Чорно-зелена плівка з тришаровими різнонаправленими слоями молекул. Має стійкість до ультрафіолетового випромінювання (не руйнується під дією сонця) та виконує функцію ізолюючого слою від повітря.
3. Бокова. Прозора, товста плівка, що закладається по бокам силосної ями та перешкоджає доступу повітря у найуразливіших місцях силосної ями – біля її боків.
4. Захисні сітки застосовуються для збереження цілісності накриття від механічних пошкоджень (пориви плівки собаками, котами, птахами та інші механічні впливи на плівку). Виготовляються з поліетилену та мають високу міцність. Стабілізовані до дій ультрафіолету на 6 років.
5. Притискні мішки – перешкоджають руху плівки та ізолюють периметр силосної ями від підтоку повітря. Виготовляються з поліетилену та мають захист від дії ультрафіолетового випромінювання. Гарантійний строк використання – 6 років.
Дана технологія є універсальною. Таким способом є можливість заготовляти силос як в ямах так і в буртах.
Схеми правильного накриття силосних ям та буртів
Етапи укриття силосної ями за допомогою плівок.
Етап 1.
Добре подрібнений силос з розплющеним зерном закладається у яму на протязі не більше ніж 3 дні. Вміст сухої речовини повинен бути в межах 30…35 %. Силосна маса ретельно розрівнюється та трамбується.
Коли яма наповнена по висоті на 2/3, на її стіни розгортається бокова плівка. Вільні краї бокової плівки повинні мати ширину, приблизно, 1…1,5 м. Закладання силосу продовжуємо дуже обережно, щоби не пошкодити бокову плівку по краях ями.
Етап 2.
Коли яма заповнена, біля її стінок необхідно зробити невелике поглиблення. Це дасть можливість зафіксувати мішки та краще притиснути плівку до країв ями, що перешкоджатиме доступу повітря під плівку.
Після утворення поглиблення в середину ями загортають вільні краї бокової плівки, яка буде перешкоджати підтоку повітря коло стін ями.
Етап 3.
На підготовлену під накриття силосну яму стелять ультратонку (підкладну) плівку (t = 0.040 мм). Ця плівка є досить еластичною, що допомагає повністю скопіювати поверхню та виключити контакт силосу з повітрям. Цю функцію не може виконувати основна (чорно-зелена) плівка (t =0.150 мм). Через значну товщину вона не має еластичних властивостей, і між нею та силосом, в любому випадку, залишалося б повітря. Після того, як рулон з підкладною плівкою розгорнуто по всій довжині, на неї розгортають рулон з основною чорно-зеленою плівкою (t =0.150 мм). Дозволяється стелити будь-якою стороною, чорною чи зеленою, але рекомендують чорною до долу. Зелений колір зовні є більш стійким до дії ультрафіолету.
Етап 4.
Обидві плівки з обох боків обережно розтягують від середини по направленню до боків силосної ями. Краї силосної ями повинні бути повністю перекриті плівкою із запасом приблизно 50 см. Плівка повинна щільно прилягати по всій площині силосу, включаючи поглиблення по краям ями, що зроблені на етапі №2. У разі застосування декількох рулонів плівки (яма має площу більше ніж площа одного рулону), необхідно розстеляти плівку в нахлест (до 1 м).
Етап 5.
Вкриту плівками силосну яму закривають захисними сітками і притискають прижимними мішками. Мішки кладуться в стик щільно один до одного по периметру всієї ями та кожні 5 метрів поперек по всій її довжині. Це дозволить гарантовано запобігти попаданню повітря під плівку. Сітки захищають плівку від механічних пошкоджень і перешкоджають руху повітря під плівкою.
